Чималий доробок Артемія Присяжнюка являє собою твори монументального мистецтва, гобелени, скульптурні та живописні роботи. Працюючи в різних образотворчих сферах, він пройшов довгий шлях до формулювання свого завдання у творчості і сформував власну кольорово-фактурну мову на теренах нефігуративного живопису України.

У своїх творах митець висловлює абстрактну естетичну відповідь на низку споконвічних тем. «Живопис дає можливість вимовити невимовне: моменти, які захоплюють, почуття, які хвилюють, питання, на які немає відповідей. Художник своєю рукою торкається аспектів реальності, які неможливо повністю сформулювати за допомогою слів», казав він.

Містична відданість Артемія Присяжнюка процесу творення виходила з бажання митця занурити глядача у світ власних відчуттів. Поштовхом до написання багатьох полотен стають емоції, але на шляху до кінцевої точки автора ведуть не тільки емоції, а й роздуми, логіка і виваженість. Художник був беззаперечним інтелектуалом, який розмірковував на полотні за допомогою кольору та фактури.

Багато з його робіт свідомо, або підсвідомо, посилаються на природу. Його вабила гармонія і логіка навколишнього, нерукотворного світу. Різномаїття комбінацій кольорів, фактур і форм, що існують у природі, слугували важливим орієнтиром для художника. «У цього всього повинен бути автор…», розмірковував він над красою природи, «Людина сама є творінням, а тому її твори ніколи не зможуть змагатися з творами того, хто створив саму її. Виключенням є музика».

Артемій Присяжнюк наголошував про схожість прагнень у природі та мистецтві: пошук гармонії та прагнення до досконалості. Його завжди цікавила загадка створення прекрасного. «Що лежить в основі пошуку і де його кінцева точка? Те, що ми бачимо на полотні — це завжди лише проміжний етап, певний стоп-кадр, місце, де художник вирішив у цей момент зупинитися».

Багатошаровість картин Присяжнюка втілює намагання автора до постійного вдосконалення. В одному з інтерв'ю він розповідав, що багато з його робіт приховують під останнім шаром по декілька інших повноцінних творів. «У кожного художника свій власний творчий процес. Думаю, що мій процес не є унікальним. Це шлях спроб і пошуку. Іноді впевнено, а іноді навпомацки. Коли не вдається виразити те, що запланував, робота накривається новими і новими шарами», — розповідав Артемій.

Полотна Артемія Присяжнюка здаються знайомими вже з першого погляду: він знаходить такі колористично-фактурні висловлювання, які можна відчути інтуїтивно. Автор пропонує прості, доступні відправні точки для глядача. Знайомі форми та комбінації відтінків ніби щось нагадують, все видається простим і зрозумілим. У той же момент, чим довше дивитися на картину, тим більше її пласка поверхня набуває об'єму і виявляється майже просторовою. Різноманітні текстури і глибини кольорів спонукають глядачів вийти за площину полотна і побачити об'ємний живописний світ, де картина є лише його фрагментом, лише невеличким віконечком, що відчинив митець. І кожна робота — то є інший отвір у набагато більший простір. Часом, Артемій Присяжнюк писав живописи у схожих палітрах, ніби показуючи різні фрагменти одного і того ж величезного твору.

Він створював свої абстракції немовби поза полотном. У деяких картинах чіткий передній план виходить за межі роботи завдяки фактурі, контрасту або іншим живописним технікам. Саме таке вільне роз'єднання планів і дає глядачу можливість зазирнути в об'ємний простір, не обмежений картиною, і справити набагато потужніше емоційне враження, ніж від спостерігання фрагменту.

Але для Артемія Присяжнюка абстракція, сама по собі, не була метою, а лише засобом у процесі творення. Поряд із вивільненням кольору від його замкненості у предметних формах, художник без вагань вдавався до умовного зображення тіла людини, використовував узагальнені обриси видимої реальності, орнаменти тощо. Він був переконаний, що, перш за все, «живопис — це про колір як мову», тому не бачив конкретного місця розриву між абстракцією та фігурою.

Артемій Присяжнюк не прагнув до абсолютно безпредметного мистецтва. Мозок налаштований на встановлення зв'язків між естетичними елементами, такими як: колір, фактура, форма, а також ідеями, які склалися за межами полотна. Він намагався осмислити абстрактний живописний простір та зв'язати його із навколишнім, невіртуальним світом.

Митець цінував експерименти та винаходи, які допускає живопис. Перехід від абстракції до фігуративу і знов до абстракції, відсутність обмежень, свобода вираження, будь-які творчі стрибки, це те, у чому й полягає цінність самого процесу. «Немає якогось фіксованого завдання», — казав Присяжнюк. «Шлях художника непередбачуваний, а кінцева точка не завжди відома».

Зазвичай він користувався пензлем або мастихіном, але, бувало, брав і розливав фарби на полотна. Таким чином художник створював напругу між контролем і випадковістю на поверхнях своїх живописів. Йому було неважливо, що дає бажаний результат: спонтанний, емоційно-насичений жест чи обґрунтована, виважена побудова кольорових плям на площині. Його захоплювало це поєднання протилежностей — творче передчуття і логіка композиції поряд із фізикою емоцій, що дозволяло фарбі лягати майже випадково, розтікатися, об'єднуватися і змішуватися з іншими відтінками або залишатися окремою. Головне, на думку Присяжнюка, це сам акт творення, прагнення будь-якими засобами справити потужний вплив на глядача, дати відчути справжню музику живопису.

Простий, мінімальний вигляд деяких композицій Присяжнюка іноді суперечить копіткому методу пошуку художника. І те, що здається легким штрихом, може бути результатом багатьох етапів роботи. Водночас, можна знайти місця, що виглядають складними та багатошаровими, а насправді є одним вдалим мазком широкого пензля. Сміливі живописні прийоми автора підсилюють драматизм, закладений у його творчому процесі, і викликають глибокі асоціації у глядача.

Артемій Присяжнюк віртуозно володів мовою фактури. «Фактура допомагає відчути настрій кольору», казав він. Його досвід у художньому ткацтві та скульптурі відобразився у вільному оперуванні масами фарби, що робило емоційно-виразнішим настрій його живописів і давало безумовне підсилення сприйняття.

Попри все, Артемій Присяжнюк завжди шукав баланс у своїх роботах і багато працював над композиційною гармонією, ретельно досліджував розміщення кольорів, співвідношення форм і якість поверхонь. Логіка почуттів художника визначала принципи взаємодії між формою, кольором і лінією, робила структуру картини цілісною.

Унікальність Присяжнюка полягає в його інтелектуальній виваженості, бездоганній колористиці і хірургічній збалансованості у просторі полотна. Його живописи вражають глибиною осмислення взаємодії кольору і фактури, інтригують енергетикою та багатозначністю. Митець тонко перетворює естетику навколишнього світу та людських почуттів у мову абстракції і пропонує поміркувати над тим, «що на що впливає» та «що від чого залежить».

Творчість Артемія Присяжнюка — це безперечне надбання української культури. Його роботи стали джерелом натхнення для молодшого покоління художників та складовою формування майбутнього національної школи нефігуративного мистецтва.

Автор: Павло Заплітний, 2023 р.