«Зараз я експериментую з гібридним литтям, поєдную всілякі метали та сплави між собою. Наприклад, золото з патинованої бронзою або міддю, оксидований титан з золотом або сріблом. Погодьтеся, це незвично та цікаво».

Станіслав каже, що сьогодні інтернаціональні ювеліри не зациклюються на класичних матеріалах, нарівні з ними майстра активно використовують титан, бронзу, анодований алюміній, карбід вольфраму, вуглеволокно, кераміку, скло, фарфор і полімери. Ці матеріали широко використовуються в різних сферах, навіть у машинобудуванні та космічній промисловості.

«Для художника не настільки важливо з яким матеріалом він працює. Головне, щоб за допомогою своєї творчості він міг передати свій внутрішній світ і почуття. Тоді люди отримають ті ж емоції від споглядання створеного предмета мистецтва. Це дано не кожній людині, тому художники — обрані люди, здатні на це».

Станіслав Дрокін:

Багато хто вже розуміє, що відомі світові бренди поглинені транснаціональними компаніями та більше не мають своєї індивідуальності та майбутньої історії, це просто маркетинг. Фінансово незалежні люди не хочуть більше бути впізнаваними за марками своїх прикрас. Вони інвестують в авторські вироби відомих у світі авторів, які створені в єдиному екземплярі або лімітованим випуском та публікуються на сторінках авторитетних видань.

Це пов'язано зі світовою економічною кризою, боротьбою з тіньовими капіталом, санкціями, відсутністю великого інтересу до прикрас з боку молодого покоління, розвитком технологій і достатком пропозицій. У ювелірному мас-маркеті в тренді мінімалізм.

Сьогодні в Україні не зовсім позитивна ситуація для інвестицій в прикраси та предмети розкоші. Але тим не менше ми живемо в унікальний час постфордизму, є свідками розвитку contemporary — сучасного ювелірного мистецтва. З урахуванням доступу до інформації та передових технологій, все більше молодих авторів бажають заявити про себе, змінити існуючі формати та стереотипи, запропонувати щось альтернативне, інше.

У світі стрімко розвивається сучасне мистецтво, що змінює сприйняття прикрас як предметів прикрашення. Воно відкриває нові функції, формуючи контакт і зв'язок між автором і споживачем. Європейські школи contemporary вимагають від своїх учнів спочатку формувати ідею, концепцію, а потім вже втілювати її в матеріалі.

У дизайні я використовую сучасні технології, дотримуюся лінії ергономіки, практичності та мінімального використання металу. Віддаю перевагу колірним сполученням каменів, гармонії та пропорціям форм. Мій пріоритет в дизайні — високе ювелірне мистецтво.

Якщо говорити про арт, у цьому напрямку я створюю вироби, які я фізично не в змозі повторити ще раз. Вони виготовляються вручну на одному диханні, використовуючи різні складні техніки. Я експериментую з технологіями лиття, роботою в гарячому воску, вивчаю стародавні методи обробки металів, намагаюся більше використовувати альтернативні та недорогоцінні матеріали. При цьому моя улюблена тема – біоніка. Ці два формати дають можливість використовувати різні стилі, роблячи багатогранною мою творчість.

Поціновувачів прикрас і колекціонерів сучасного ювелірного мистецтва в Україні дуже мало. Авторських майстерень з пізнаваним стилем можна перерахувати по пальцях. Крім того, в Україні труднощі з офіційною поставкою дорогоцінних металів і каменів. Імпорт і експорт дуже обмежені через корупцію та бюрократичну систему. Торгові мережі орієнтовані на масові прикраси від великих виробників, а сучасних галерей ювелірного мистецтва практично немає. Ювелірні майстерні здебільшого працюють на замовлення, копіюючи прикраси відомих брендів.

Ми йдемо до магазину та бачимо ряди білих і жовтих металів, що зливаються — гілочка вліво, гілочка вправо, геометрія, мінімалізм, обмежений спектр каменів (білі, зелені, сині, червоні). Це основний асортимент і це сумно. У нас немає спеціалізованих арт-галерей, але в Європі та світі їх дуже багато. Я намагаюся інформувати людей, які приходять в мою галерею: розповідати про камені, тенденції, цікавитися їхньою думкою, відповідати на питання щодо металів, сплавів, проб та каміння.

До сих пір у ювелірній галузі існує така думка, що якщо ювелірну прикрасу зроблено в Італії — це круто, а якщо в Україні — не зовсім. У моді це, на щастя, йде і українські дизайнери одягу стають популярними, а в ювелірному напрямі просуванням мало хто займається -—це вільна ніша, яка тільки починає заповнюватися.

За умови створення вільного ринку та інтеграції в європейський простір наша країна може зайняти високу позицію в світовій ювелірній галузі, виконуючи виробничі замовлення ззовні. Причина в тому, що закритий від зовнішньої конкуренції внутрішній ринок встиг розвинутися за останні 20 років в потужні виробничі бази з сучасною технологією. Заробітна плата кваліфікованих фахівців ювелірної галузі конкурентоспроможна порівняно з європейськими країнами.

Своїми перемогами на міжнародних конкурсах і публікаціями в світових ЗМІ Станіслав Дрокін сприяє популяризації українського ювелірного мистецтва. Художник-ювелір ділиться досвідом, виступаючи перед студентами та молодими авторами в навчальних закладах, на творчих виставках і наукових конференціях. Учні Станіслава вже давно стали майстрами, але він з радістю готовий навчати молоде покоління.