Саме тому ми бачимо розвиток концепт-сторів в Україні та світі, які пропонують клієнтам продуману селекцію речей — від одягу та взуття до прикрас і домашнього декору. Для Києва такий формат вже став частиною модного ландшафту. Натомість сьогодні цікаво спостерігати за появою концепт-сторів за межами столиці — насамперед на заході України, де за роки повномасштабної війни сформувалася одна із точок концентрації креативних бізнесів та нової fashion-аудиторії.

Серед найяскравіших прикладів такого розвитку є NIESHE concept в Ужгороді, який пройшов шлях від невеликого мультибренду до концепт-стору з понад 80 українськими брендами у двох локаціях.

Ми поспілкувалися з засновницею NIESHE Вікторією Комарницькою про те, як сьогодні змінюється український fashion-ритейл, чому концепт-стори стають новими провідниками між брендами та покупцями й що насправді стоїть за поняттям преміального сервісу.

the COAT і GASANOVA першими повірили в мультибрендовий простір у невеликому місті, а пізніше до проєкту почали долучатися й інші відомі марки.

За якими принципами ви формуєте селекцію?

Сьогодні в NIESHE представлено понад 80 брендів у двох локаціях, тому селекція — це завжди баланс між естетикою, якістю, комерційним потенціалом і розумінням свого клієнта.

У просторі на Слов’янській набережній ми представляємо більш luxury-сегмент української моди: GUZEMA, FROLOV, BEVZA, RB, J’AMEMME, ANNA OCTOBER, LITKOVSKA, KSENIASCHNAIDER, the COAT та інші. Це бренди з сильними ДНК, власним впізнаваним кодом і високим рівнем продукту.

Натомість у просторі на Собранецькій представлена селекція middle та middle+ сегменту: BAZHANE, GASANOVA, GUNIA, KATERINA KVIT, OMELIA, KOLOSOVA, NAZARELLI, YUVAL, MYXMY та інші. Для нас дуже важливо, щоб бренд мав не лише комерційний потенціал, а й власний характер, естетику та цінності. Клієнт сьогодні дуже тонко відчуває нещирість, тому селекція має бути живою, цілісною та чесною.

У NIESHE concept ви надаєте клієнтам преміальний сервіс. Що саме стоїть за цим поняттям сьогодні — особливо в контексті українського fashion-ритейлу? І як, на вашу думку, змінюється культура споживання?

Дякую за таке формулювання, але я чесно вважаю, що ми лише на шляху до справді преміального сервісу. Це постійний процес росту, навчання й уваги до деталей. Ми живемо в час дуже швидких трансформацій, коли клієнт має величезний вибір — і онлайн, і офлайн. Тому сьогодні недостатньо просто продавати речі. Дуже важливо дати людині відчуття турботи, індивідуального підходу та емоції.

Мені здається, сучасний клієнт дедалі більше цінує не холодну комунікацію, а людяність. Він хоче, щоб його чули, відчували його стиль і потреби. Саме тому ми багато уваги приділяємо не лише продукту, а й самому досвіду взаємодії з NIESHE — від атмосфери простору до пакування чи особистої комунікації. І якщо після візиту людина хоче повернутися не лише за річчю, а й за відчуттям — для мене це і є найкращий показник сервісу.

Ще один показник того, що ми все робимо правильно з точки зору сервісу та комунікацій, — це онлайн-продажі, які у нас також досить персоналізовані. Ми спілкуємося з клієнтами там, де зручно саме їм. Адже завжди можна придбати речі напряму у бренду, але вони звертаються до нас, адже знають, що ми відповідаємо швидко, за потреби знімаємо для них контент і часто можемо знайти ті позиції, яких вже ніде немає.

Дедалі більше ритейлерів переходять до моделі wholesale — з повним викупом колекцій. Як ви оцінюєте цю трансформацію і чому вона важлива для розвитку локальних брендів та всієї індустрії?

Повний викуп колекцій — це завжди і ризик, і водночас більша комерційна свобода. Для ритейлера це відповідальність, але й можливість глибше формувати власну селекцію та працювати зі стратегією продажів.

З брендами, які вже мають стабільний попит і добре зрозумілі нашому клієнту, я із задоволенням працюю у wholesale-форматі. Мені подобається сам процес формування баїнгу — коли ти можеш так вибудувати селекцію, що залишків практично немає. Водночас із молодими брендами або новими партнерствами такий формат не завжди є правильним на старті. Тут потрібен час, щоб зрозуміти продукт, аудиторію та потенціал співпраці.

Я добре розумію і сторону брендів, адже для виробника wholesale — це можливість планувати виробництво, збирати замовлення наперед і стабільніше розвиватися. Тому мені здається, що сьогодні в українській fashion-індустрії дуже важливо будувати партнерства на взаємній повазі та довірі між брендом і мультибрендом.

Війна стала точкою переосмислення для багатьох українських бізнесів. Як цей період вплинув на NIESHE concept — і які рішення, ухвалені в кризових умовах, зрештою, зробили проєкт сильнішим?

З початком повномасштабного вторгнення я закрила власний бренд одягу MINIMALISM. У певному сенсі це був кінець одного великого етапу. Але водночас саме тоді я зрозуміла, що хочу повністю сфокусуватися на розвитку NIESHE.

Усі сили, час і увагу я спрямувала саме в мультибренд — і сьогодні розумію, що це було правильне рішення. В кризові моменти дуже важливо чесно відповісти собі, що є твоєю справжньою силою і куди ти хочеш інвестувати себе надалі.
Мені здається, війна дуже змінила український бізнес: ми стали швидшими, гнучкішими й набагато сміливішими у рішеннях. І водночас — більш людяними.

Ми бачимо активний розвиток концепт-сторів на заході України. Чому, на вашу думку, цей формат сьогодні особливо резонує з аудиторією? Чи справді ми поступово переходимо від масового споживання до curated-підходу?

Зараз часто говорять, що офлайн стає новим люксом — і я дійсно це відчуваю. Після років надлишку онлайн-комунікації люди знову шукають живий досвід, емоцію та контакт. Особливо коли йдеться не про мас-маркет, а про curated-простір із власною атмосферою та селекцією. Клієнту важливо не просто купити річ — йому важливо зрозуміти контекст бренду, приміряти, відчути тканину, поспілкуватися, отримати естетику й сервіс.

У NIESHE ми багато працюємо саме над цим досвідом: проводимо клієнтські дні, зустрічі з дизайнерами, камерні події. І бачимо, що сьогодні люди дедалі більше шукають не просто шопінг, а емоцію, довіру та відчуття приналежності до певного середовища.

Мені здається, ми справді поступово відходимо від масового споживання до більш усвідомленого й curated-підходу.